Війна 2024

Не питайте мене, що я бачив щодня на війні. Я мовчатиму довго — так, мовби й нічого не бачив. Тільки друзі загиблі турбують мене уві сні Та ніяк не залишать. Я злий — я за ними не плачу. Краще в мене спитай, скільки бачив від Господа див, Ніж про обстріли “Градів”, розруху й підірвані танки… Я за ціле життя стільки заходів не проводив, Скільки тут я зустрів дивовижних рожевих світанків. Як багато зірок на Донбасі! Та чорт забирай, Більше я не люблю роздивлятися небо прошите. Якщо бачу я зірку, злітаючу за небокрай, Тільки й хочу, що впасти та вуха руками закрити. Я кидаю ножа. Я стріляю, що твій Робін Гуд. Я люблю Батьківщину, дітей своїх, батька і мати. Та боронь мене, Боже, зустріти ворожих паскуд… Я втомився, мій Боже. Я більше не хочу вбивати. Захисти їх від мене, від гніву мого за братів. Поверни тій російській матусі здорового сина. Я благаю, мій Боже! Я крові його не хотів — Тільки чОго не зробиш за волю і за Україну…