"Театр Військових дій" — важка сцена, Тут кожен крок віддає лихом. Де кров

"Театр Військових дій" — важка сцена, Тут кожен крок віддає лихом. Де кров і сльози рікою линуть, Там воля в бою — її ми знімем. Як стогне поле, як плачуть гори, Як війтри розносять крики з далі. Чорний дим на синім небі Розкидає хмари пекельні. І воїни, мов тіні блідні, Крокують в ніч, у бій, до слави. Здається їм, що там у полі Вже й душу втратили для забави. Та бій не скінчиться так скоро, Бо ворог хитрий, кров'ю пише. А в серці воїна — любов і мука, Та мати, що чекає в тиші. І де ж той мир, де воля сяє? Коли ж настане тихий ранок? Та на полі бою, мов лисиця, Смерть крадеться без перестанку. Люди знову встануть на ноги, Знов підуть у бій, як в останній раз. І хоч крізь біль і сльози знову Ми переможем — так буде в нас. Ось така доля, браття рідні, Такий наш шлях до перемоги. У театрі війни все розіграно, Та не зламати нас, хоч серце вбоге. Бо поки вітер, поки сонце, Поки кров у жилах грає, Ми не здаємось, не коримось, Бо Україна — наше безсмертне слово.