Сльози мами

Мамо, скільки горя стільки сліз до душі твоїй преніс. Перші ті свої роки не давав спати тобі, а коли встав і пішов то я біль твою найшов. Як у школу я ходив, там журбу твою зустрів. Поведінка запальна шкода лиш була одна. Казав директор кожен час, що я мізками погас, смута лиш була одна рідна матінко моя. Той зрадливий гострий біль вгамувати я хотів. Той пішов в далекий край, копійчину добувай. Мій характер був стійкий, він незламний і жорсткий. На майдані ніж поріз, знову сліз тобі преніс. І тюрма тепер мій дім, де сидітиму я в нім. А диявольський режим, на характер мій нажим, та невдовзі я стомивсь і прогнувшись додививсь, що робив я все не так, бо важав що все за так. То розплатонька була, що ти сльози ті лила. То ж тепер прийшла війна і зосталась знов одна, на одинці із сльозми, ти прости мені прости. Лиш тепер я зрозумів як тебе сильно любив. Скільки болі я приніс, та лишив жіночих сліз. Лиш під мінами з БеКа рятувавши хлопчака, проливав я сльози мам, що із тебе витягав. Ох гіркі вони на смак, твоє життя минало так, ой тепер я зрозумів, що лишав тебе я сил. Твоє життя для мене все. Ти прости мене за все. Скільки болі я приніс, та лишив жіночих сліз. Лиш під мінами з БеКа рятувавши хлопчака, проливав я сльози мам, що із тебе витягав. Ох гіркі вони на смак, твоє життя минало так, ой тепер я зрозумів, що лишав тебе я сил. Твоє життя для мене все. Ти пробач мене за все.