Echoes of Eternity

Verse 1: Як добре тэ, що смерті не боюсь я, і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що вам, богове, низько не клонюся в передчутті недовідомих верств. Chorus: Що жив-любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя. Verse 2: Своїм стражденним і незлим обличчям, як син, тобі доземно поклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі, і чесними сльозами обіллюсь. Chorus: Так хочеться пожити хоч годинку, коли моя розів’ється біда. Хай прийдуть в гості Леся Українка, Франко, Шевченко і Сковорода. Verse 3: Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі, уже не ремствуй, позирай у глиб, у суще, що розпукнеться в грядуще і ружею заквітне коло шиб. Chorus: Що жив-любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя. Verse 4: У тиші, де лиш вітер співає, Де в серці відлунює кожен стук. Я знаю - мій народ не забуває, І з любов’ю крокую в майбутньому звук. Chorus (Half): Так хочеться пожити, не прощатись, Земле моя, тобі всі мої дні. У серці вічний вогонь не згасати, Навіки в душі моїй ти одна. Я знаю - мій народ не забуває, до нього я ще верну, і в смерті обернуся до життя Outro: Так хочеться пожити, не прощатись коли моя розів’ється біда. (так хочэться) (пожити) (не прощатись)