Почуй голос

Відкрий кохана мені на зорі Венери двері. Молю тобі всім щирим серцем - відкрий! То ж пригорни пилкого юнака, Та кохай і голуб найдуще! Година пролітає в житті і втоми намає Місяцю та зіркам тихим в небі, Тим що рветься твоє відчуття в край неба - Твій щонайдущий вигук, кохана, щастя із серця! Хай відчуває єфір твій щасливий подих, І голубить найкращим сяйвом нічний Місяц, Твою привабливу талию. Велика Медведиця, та яскравий Сіріус, Хіба заперечить бажанням Тим, що лотос білосніжний Відкриває чашочку для своего відчуття? Молю тебе, стримуй годину жаркого відчуття! Бо спалах зірок ще не скоро зійдє до ранку, Та не закриє сайво над твоїм Золотистим балдахіном, І не втомлять бурхливі бажання сердця. Та кохана відступила... Небо потемніло, очі не бачать зірок. Груди стали як холодна вода, Хитається під ногами земля... Та хіба відчуваєш тінь від Місяца, Коли тихо ховається зірка в ранці? Так моя кохана була наїулюбнішую, Прибаливою та чарівною, Запалила вогнем моє нестримане сердце! Враз, навіки, погасила своє відчуття До того кто був наївирнішим! Ні! Не розглянєшь сердце коханої Своїм інтуїтіним відчуттям, Та її привабливою мовою и гарною Усмішкою - не розгадаєшь! Відчуєшь, назавжди, Щонайдущу гіркоту у світі, Побачишь темний світ, Та пізнаєш горячий кіпяток у горлі. Пройшли роки... Дуже хотів її побачити у садочку, Де вона горячим вогнем здивувала менє, Коли до рук підносила спілі яблоки, Та співала місні на побаченні. Кажуть люди, що моя кохана Віддала своє яскравє вогнище другому. Зрадила все що було між нашими сердцами, Погасила полум'я якє було Найкращим у житті. Уже ніколи нашої стєжки не буде, - Яскравє сяйво від Місяца Більше не повернеться до нас.