коробочка

--- як вибратись із рамок простір часу, рухатись по векторам втомився я. неспинно все минає, все й одразу, відкрию очі, а позаду все життя... нічо не вічно в рамках мого я, все, що сприймаю, – ілюзія смутна. допоможіть мені налаштувати фокус, щоб чітко бачити буття. спитай мене: хто в світі я – калейдоскоп чи призма досвіду? виясни, прошу, нарешті, дай мені знання, що відкриють очі на цю правду. тихо істина ховається десь на виду: напевно, бачим далі ми, що і бажаєм. шукаєм аргументи вглибину, з якої більше ніколи не випливаєм. тож де тут ти? чи де тут я? ми всюди, ми брати, сім’я – одна ілюзія, матерії крупа, одна енергія, що є буття. ---