губи

Я ховаю губи у губах, Бо вони від вітру пересушені. В мене поступово їде дах, Як в старої дачі десь на Сумщині Я ховаю губи у губах, Бо вони від вітру пересушені. В мене поступово їде дах, Як в старої дачі десь на Сумщині Розпивай з ким завгодно ігристе, Наливай, поки просить рука, Залишай у жінках мого міста Компоненти свого ДНК. Ти мовчиш і не скажеш ні слова, Я нічого також не скажу. Це було неминуче, що знову Ти між нами проклав цю межу. Я ховаю губи у губах, Бо вони від вітру пересушені. В мене поступово їде дах, Як в старої дачі десь на Сумщині. Я ховаю губи у губах, Бо вони від вітру пересушені. В мене поступово їде дах, Як в старої дачі десь на Сумщині. Я ховаю губи у губах, Бо вони від вітру пересушені. В мене поступово їде дах, Як в старої дачі десь на Сумщині. Я ховаю губи у губах, Бо вони від вітру пересушені. В мене поступово їде дах, Як в старої дачі десь на Сумщині. — Я гадав, що ти сильна по духу, Чи мені так принаймні здалось. — Ти обрізав звʼязок одним рухом. — Ти — своє неслухняне волосся. Іноді луна десь з душевних надр, Невеликий рух, Хвиля ностальгії, Посеред кіно двадцять пʼятий кадр — Дотик твоїх рук до моєї шиї. Я ховаю губи у губах, Бо вони від вітру пересушені. В мене поступово їде дах, Як в старої дачі десь на Сумщині Я ховаю губи у гу... Відібрав всі теплі почуття, Не лишив натомість навіть номера. Просто зникнув із мого життя, Як геолокація Житомира.