Коли перестану в себе вірити

Душа розбита — я хочу , але не як. Міцна кава, одинока кімната . Я знову біля монітору з поміткою “Нечіпайте” шукаю силу для мрії —де вона? Коли в серці глибока темрява —Я поглядом в майбутнє щось зміг, щось не зміг… це лиш внутрішній спів Коли перестану в себе вірити, Бог почує мій спів, ковток нірвани перехоплює. Подих у пам'яті, спогадів не має, Тільки тиша та пустеля, що несе до горизонту У віддзеркаленні змінених місць, Я блукаю в морі самотності. Мої мрії розтікаються в нікуди, Великі справи розсипаються на попіл. І в цій безмежності, де думки блукають, Мій голос лунає, мов молитва вночі. у самотності, коли сили здають, Я вірю, що знайду свій шлях Коли перестану в себе вірити, Бог почує мій спів, ковток нірвани перехоплює. Подих у пам'яті, спогадів не має, Тільки тиша та пустеля, що несе до горизонту … Я продовжую покладатися на себе, Мабуть, на мене не можна покластися. Але, можливо, є сила в цій слабкості, Коли перестану в себе вірити, Бог почує мій спів, ковток нірвани перехоплює. Подих у пам'яті, спогадів не має, Тільки тиша та пустеля, що несе до горизонту…..