пісня вакули

Хто ж тебе, бісова, вигадав, Моя велика, як море, любов. Я, навіть, зорям завидую, Що можуть скрізь милуватись тобов. Чим би тебе я не балував, Які дарунки тобі не носив. Правду казав, чи обманював Ти відхиляла надії мої. Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля. Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я. Довго крутила метелиця, Сніги сипали в душу мою. Серце моє не розірветья. Його тобі я цілком віддаю. Хто ж тебе, бісова, вигадав, Моя велика, як море, любов. Я, навіть, зорям завидую, Що можуть скрізь милуватись тобов. Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля. Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я. Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля. Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не цілований я. Довго крутила метелиця, Сніги сипали в душу мою. Серце моє не розірветья. Його тобі я цілком віддаю. Хто ж тебе, бісова, вигадав, Моя велика, як море, любов. Я, навіть, зорям завидую, Що можуть скрізь милуватись тобов. Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля. Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я. Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля. Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не цілований я. Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля. Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.