Створив Господь жінку_001

[Intro] [Verse українська] Створив Cвятий Господь чоловіка, вдунув Духа Свого, Зняв на ноги, сказав: "Живи!" та й пустив живого. Став чоловік перед Богом, почав говорити: "Скажи, Боже, нащо мене і що маю робити?" [Verse2] "Пануй собі, чоловіче, живи собі в раю, Всі створіння тобі служать та й слухати мають. Та й бачить Бог, що ще чогось мужу бракує, Задумався Святий Господь та й собі міркує. [Chorus] "Треба йому в якусь поміч товариша дати, Щоби було його в смутку комусь розважати. Най тішиться, але не сам най повеселіє, Най дружина його мила теплом його гріє." [Verse3] Та й забракло творчих речей з чого сотворити, Як усе це сотворено, з чого це зробити? Задумався Святий Господь, Творець сонця й неба: "Я з усього її створю і трошки із себе". [Chorus] Блиснула святая думка в Його Творчій волі: ("Мій останній твір назветься "Жінка" - квітка долі".) Бере Господь від сонечка чар краси й природи, Сині очі глибінь мають, що дали бистрі води. [Pre-Chorus] Сказав слово, Святе Слово, Господнього дива Та й з отої мішанини жінка сотворилась. [Verse4] Віддав Господь чоловіку жіночку, як кралю, Вони собі милуються з жінкою у раю. Та й обоє милуються, прославляють Бога, Аж тут раптом на жіночку упала тривога. [Chorus] Жінка почала сваритись, з дива виправляти, Став чоловік перед Богом та й почав казати: "Ой, Господи, убий мене, звільни, Боже, з дару, Бо геть трошки завелику ти дав мені кару. [Outro] А Богові того всього було забагато: "Слухай, каже, чоловіче, жінку мусиш мати! Бо, ще такий не вродився, щоби жінку міг збагнути, Раз від меду вона солодша, раз гірша від отрути.