З початку

Руки зустрічають опір скла. Прагнеш вийти за рамки можливого. Але п'яні померлі міста не дають знайти надважливого. Те, що варте своєї дороги заховалося в порожній склянці, ти є бранцем з часу походів із ранцем, за спиною невдачі й тривоги. Таємні знаки нічого не означали. Хоча вірили в них як кроманьйонці, Над головами дамокловими мечами Висять тьмяні лампи і ангели-охоронці. Та ось лампи розквітли, здіймаєм вітрила, Хоч це багатьох і обурить, Але від плювку на спину проростають крила А помах їх спричинює бурю. Horus: Ми покладаємо руки, пишем записки, Ми накладаємо звуки, шукаєм запаски, І хоч над нами вже круки, рука вже за паском, А в голові чути крики, "що тут не ясно?!" Та ось ти чуєш дзвінок, хтось стоїть за дверима, Ти відкладаєш вінок, куля летить в стіну мимо. Це був смертельний танок, і фініш картини, Але повітря ковток, і ти нескоримий. verse 2 Герой не буває нужденним в підтримці, На слово повір, усім все одно, Варто закарбувати слова ці, Трамплін може вести й на дно. Попереду піт заливатиме очі, стрибатимеш білкою крізь купи грабель, та хочеш не хочеш будеш щоночі вербально стріляти у душі людей. Дівчатка, краватки, нотатки та латки, дружній потиск і ворожий зиск, зверху давить всіх сонячний диск. Досягнувши кінця, ти почнеш все з початку. Horus. Ми покладаємо руки, пишем записки, Ми накладаємо звуки, шукаєм запаски, І хоч над нами вже круки, рука вже за паском, А в голові чути крики, "що тут не ясно?!" Та ось ти чуєш дзвінок, хтось стоїть за дверима, Ти відкладаєш вінок, куля летить в стіну мимо. Це був смертельний танок, і фініш картини, Але повітря ковток, і ти нескоримий. Bridge: Ти завжди завтра готовий до бою, Шукаєш постійно вітрів попутних, Ти тягнеш, як равлик, його за собою Свій життєвий восьмикутник. В очах ще блищать сліди від надій, Але вирішив, все, позаду вершини. Гру завершає не сигнал судді, А твоє рішення її завершити. Horus